Нещодавно у філіппінській політиці розгорнулася дискусія щодо національних резервів цифрових активів. Представник провінції Камарінес-Сур Мігз Вільяфуерт подав до парламенту цікаву пропозицію, в якій рекомендується центральному банку Філіппін поступово створити стратегічні резерви Біткойн протягом наступних п'яти років.

Основний зміст цієї пропозиції включає: план щорічного придбання 2000 монет Біткойн протягом п'яти років, з остаточною метою накопичення 10000 монет Біткойн у національних резерві. Ще більш цікаво, що пропозиція вимагає замикання цих монет Біткойн у трасті не менше ніж на 20 років, і їх можна буде використовувати лише у разі необхідності погашення державного боргу.

Депутат Віллафуерт вважає, що в умовах сучасного глобального фінансового середовища Біткойн та інші цифрові активи можуть стати важливим інструментом для забезпечення фінансової стабільності країни. Він закликає парламент розробити нову правову базу для досягнення диверсифікації національних активів.

Якщо ця пропозиція врешті-решт буде ухвалена та реалізована, Філіппіни увійдуть до числа провідних країн світу за обсягом володіння Біткойнами. Згідно з наразі доступними даними, резерви Біткойнів Філіппін перевищать запаси центральноамериканської країни Сальвадор (володіє 6,276 монетами), наближаючись до обсягу Бутану (10,565 монет).

Цей крок відображає зміну ставлення до криптовалют, особливо до Біткойна, як потенційного резервного активу на глобальному рівні. Уряди різних країн починають серйозно розглядати можливість включення цифрових активів до національної фінансової стратегії, що безсумнівно матиме глибокий вплив на глобальну фінансову структуру.

Однак ця пропозиція також викликала багато обговорень. Прихильники вважають, що це важливий крок для Філіппін у прийнятті фінансових інновацій та зміцненні економічної стійкості. Критики ж стурбовані високою волатильністю ціни Біткойна, яка може створити ризики для державних фінансів.

У будь-якому випадку, обговорення та остаточне рішення Конгресу Філіппін щодо цієї пропозиції стануть важливим прикладом для спостереження за тим, як уряди різних країн реагують на цифрову економіку та інтегруються в епоху.